Указ Президента України № 890/2009 Про зупинення дії окремих постанов Кабінету Міністрів України

Кабінетом Міністрів України 5 березня 2009 року видано постанову № 236 «Про роз'яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи», до якої постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2009 року № 454 було внесено зміни. Постановою від 5 березня 2009 року № 236 визначено порядок сплати податку та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами -підприємцями, які є громадянами України, провадять підприємницьку діяльність за межами України без залучення до неї найманих працівників та членів сім'ї, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, та в яких дохід за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень.

Кабінетом Міністрів України 14 квітня 2009 року видано постанову № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування». Названою постановою передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (абзац перший пункту 1). Водночас Кабінет Міністрів України встановив, що сума страхового внеску визначається самостійно фізичною особою – суб'єктом підприємницької діяльності як для себе, так і зазначених членів його сім'ї, і з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески (абзаци другий і третій пункту 1). Пенсійному фонду України доручено надавати роз'яснення щодо застосування цієї постанови (пункт 2).

Постановою від 21 травня 2009 року № 505 «Про порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» Кабінет Міністрів України установив порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Визначення актами Кабінету Міністрів України порядку сплати єдиного податку та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які є громадянами України та провадять підприємницьку діяльність за межами України, а також встановлення розмірів страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, порядку сплати та зарахування сум таких внесків не відповідає Конституції України, за якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина перша статті 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються законом (пункт 1 частини другої статті 92); основи соціального захисту визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92), а відтак, не відповідає й конституційним приписам, за якими єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, до виключних повноважень якої належить прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91).

Таким чином, Кабінет Міністрів України, видавши названі постанови, порушив також норми Основного Закону держави, за якими Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8); органи виконавчої влади зобов\'язані здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 та частина друга статті 19); Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, Конституцією України (частина третя статті 113); Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина перша статті 117).

Ураховуючи викладене, відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Зупинити дію:

-постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 236 «Про роз'яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи»;

-постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 року № 366 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування»;

-постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2009 року № 454 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 236»;

-постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 505 «Про порядок сплати та зарахування сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених фізичним