Стихи о Мелитополе членов ЛИТО им. П.Ловецкого

РІДНЕ МІСТО

(Для дітей)

Той, хто любить рідне місто,

Хоче щоб у ньому чисто

Було завжди. То ж не треба

Нам смітити попід небом.

Як приємно погуляти

Вулицею біля хати!

А у парку у місцевім

Ніде впасти олівцеві –

Всюди молодь, всюди діти.

Вміють красоті радіти

І батьки та літні люди,

Коли чисто, нема бруду.

Мелітополь – це домівка.

Он, дивись, маленька білка

Розхитала гілку клену,

Що веселий та зелений.

Хто ж смітить в своїй оселі:

Під кущем, на каруселі,

На зупинці біля ринку? –

Дуже ця сумна картинка!..

Той, хто любить рідне місто,

Завжди зробить в ньому чисто!

С. Непомняща

В ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Звав тебе фашист «ворота Криму»

Мелітополь, в ту страшну війну.

Їх відкрити серед куль і диму

Не дозволив рід наш нікому.

Відзначаєм визволення свято

Вже не перший рік ми восени,

Бо земля героями багата,

Захищали рідний край вони.

Братське кладовище квітне знову

Від букетів на камінні плит,

І душа дарує вдячне слово

Тим, хто у могилах цих лежить.

І сьогодні сльози не ховають

Ветерани днів минулих тих -

Всіх їх з Перемогою вітають,

Згадуючи мертвих і живих.

С. Непомняща

МОЙ ГОРОД

Я живу в этом городе,

Он мечтой наполняется.

Здесь прошла моя молодость

И еще продолжается.

Здесь так много изведано

И исхожено тропок,

Дни бывали победные

И несущие ропот.

Но сошло полыхание

Искрометного света,

Одарило сиянием

Уходящее лето.

Не обманется холодом

Разноцветие сада.

Я живу в этом городе

И другого не надо!

Е.Мурина

МЕЛИТОПОЛЬ – РОДИНА МОЯ

Мелитополь – родина моя!

Нет для сердца уголка дороже.

Всей душою я навек твоя.

Ты любовью отвечаешь тоже.

Южный, теплый, милый городок,

Каждый шаг мой связан здесь с тобою.

От рожденья времени поток

Прочно переплел с твоей судьбою.

Где есть небо звездней, чем твое?

Где земли целительней прохлада?

Летних снов где слаще забытье?

И ночей страстнее есть отрада?

Тихая провинция моя,

Не расстанусь никогда с тобою!

За рекой Молочною поля

Пусть хранят покой твой под луною.

А.Андрейченко

МЕЛІТОПОЛЮ

Дитинство. Горе наслідків війни…

Не може чуйне серце не боліти.

Та знали ми, що будуть, будуть квіти,

Що місто стане святом дивини.

І ось воно! Тихенько зупинись:

Захоплює, прикрашене у літо,

Деревами дороги оповиті,

І так ласкаво обрій нахиливсь.

Ти затуляєш навіть блиск зірок

І знову квітнеш у піснях надії.

І разом ми з тобою молодієм,

Як «пелюстки черешневих садів»…

Нехай навколо пристрасті вирують

Ми все одно до перемог крокуєм

З тобою, місто, спадщина дідів!

В.Єрьоменко